Сана і кишенькова веселка
Розділ 1: Веселка в баночці
Сана знайшла на хмарному ринку маленьку веселку в скляній баночці. Кольори звивалися стрічками, але кришки не було, і веселка весь час намагалася втекти. Пекар-хмаринка сказав, що кишенькова веселка може осяяти все місто, якщо донести її до старого флюгера до заходу сонця. Сана поспішила мостами. На першому повороті веселка зблідла до сірого кольору.
Розділ 2: Повільні кроки небом
Сана поклала баночку в сумку й рушила обережно, крок за кроком. Вона помітила: веселка яскравішала, коли дівчинка повільно дихала, і тьмяніла, коли вона смикала ремінець. Дорогою Сана допомогла горобчику розплутати стрічку й зачекала на хмарний ліфт. Чекати було довго, але кожна пауза повертала кольорам силу. До полудня веселка знову сяяла.
Розділ 3: Веселка для міста
Біля старого флюгера Сана не стала виливати веселку. Вона відкрила баночку й почекала. Кольори лагідно піднялися, розтягнулися небом і стали м’якою дугою над містом. Діти на мостах ахнули, а горобчик пролетів крізь фіолетове світло. Сана зрозуміла: терпіння — це не бездіяльність. Це можливість красивій речі вчасно стати тим, чим вона має бути.