Ноа і бібліотека маленьких див
Розділ 1: Дверцята за портретом
Ноа прийшла до Таємного замку повернути книжку про звичайні хмари. Витираючи пил із портрета, вона помітила латунну ручку там, де в намальованого лицаря мала бути кишеня. За дверцятами ховалася вузька бібліотека з книжками завбільшки з жолудь. Мишка-бібліотекарка Квіль пояснила: у кожній книжці живе одне маленьке диво — чому тріскає насінина, куди мандрує загублений ґудзик або як крапля дощу обирає листок. Але каталог бібліотеки зник.
Розділ 2: Каталог запитань
Квіль показала Ноа чисту книгу. Її можна було заповнити не відповідями, а лише хорошими запитаннями. Ноа ходила між полицями й записувала: де ховається тінь опівдні? чому хліб пахне теплом? чи пам’ятає камінчик річку? Кожне запитання змушувало маленьку книжку засвітитися й посунутися на нове місце. Ноа хотіла писати швидше, але Квіль нагадала: цікаве запитання треба спершу уважно помітити.
Розділ 3: Загублене диво
Наприкінці полиць залишилося одне темне місце. Ноа прислухалася до замку й почула тихе шкряботіння в стіні. За каменем застрягла паперова зірка. Вона зберігала диво про те, чому люди продовжують намагатися після помилки. Ноа внесла зірку до каталогу, і вся бібліотека наповнилася теплом. Квіль подарувала їй чисту сторінку додому. Це була не книга відповідей, а запрошення й далі дивуватися.