Лумі та сад ліхтариків
Розділ 1: Квітка, що не хотіла світитися
Лумі рушила срібним слідом равликів під папоротями й знайшла сад за завісою плюща. У кожній квітці горів маленький ліхтарик, але одна сором’язлива синя квітка залишалася темною. Їжачок Бристл, садівник, розповів, що після бурі вона перестала світитися. Лумі хотіла одразу все виправити, та Бристл сказав: квіти-ліхтарики розкриваються, коли хтось помічає, що потрібно іншій істоті. Саме тоді прилетіла втомлена й змерзла родина світлячків.
Розділ 2: Трохи світла для кожного
Лумі склала широке листя в маленькі намети й принесла з потоку краплі роси. Бристл зібрав м’який мох, а світлячки показали Лумі безпечні корінці. Після кожного доброго вчинку синя квітка спалахувала на одну мить. Загублений жук знайшов дорогу до старого дуба, а сонний метелик сховався під листком. Лумі зрозуміла: сад чекав не на одне велике рішення, а на багато маленьких добрих справ.
Розділ 3: Сад засяяв
Надвечір світлячки зігрілися й знову полетіли. Вони закружляли навколо синьої квітки, і та розкрилася яскравим ліхтариком, освітивши всі стежки саду. Бристл усміхнувся, а Лумі побачила таємницю: світло зросло, бо кожен поділився тим, що мав. Повертаючись додому, Лумі залишила біля потоку намет із листя для втомленої істоти. За плющем сад світився й чекав наступного доброго гостя.