Нара і обіцянка ліхтарикової ріки
Розділ 1: Ріка, що чекала
Нара знайшла ліхтарикову ріку найquietішого вечора року. Вогники пливли над водою, мов маленькі місяці, але жоден не переходив старий дерев’яний міст. Паперовий ліхтарик торкнувся її черевичка і прошепотів, що міст прокидається лише для того, хто досить сміливий дати обіцянку. Нара хотіла бігти додому, та згадала братика, який чекав казку на ніч. Вона підняла ліхтарик і пообіцяла спершу слухати, а вже потім боятися.
Розділ 2: Три чесні кроки
Перша дошка запитала, чого вона боїться. Нара відповіла: “Темряви під мостом”. Друга запитала, що вона може зробити попри це. “Зробити один крок і дихати”, сказала вона. Третя запитала, кому потрібне її світло. Нара подумала про всіх дітей, яким ніч іноді здається завеликою. Вона підняла ліхтарик вище. Світлячки зібралися біля рукавів, і міст розгорнувся м’яко, бо правда дала страху місце.
Розділ 3: Світло для інших
За рікою Нара знайшла вербу, повну сонних ліхтариків. Вона торкнулася кожного своїм маленьким полум’ям, аж гілки засвітилися, наче небо спустилося нижче. Коли Нара повернулася, міст уже чекав на кожного, кому буде потрібен перехід. Вона зрозуміла: сміливість не завжди гучна. Інколи це тиха обіцянка, яку тримаєш тремтячими руками, щоб інші побачили шлях.